Я довго мовчала. Навіть подругам не говорила, як боліло. Не тому, що соромно — а тому, що страшно. Страшно визнати: ти ще любиш того, хто більше тебе не торкається. Хто зникав повільно — не в сварках, не в скандалах, а в тиші. День за днем ставав чужішим, холоднішим… поки не розтанув, а я залишилась серед речей, які ще пахли ним.
Про Марфу я дізналась випадково. І чесно — не вірила, що напишу. Але була ніч, келих вина і повне безсилля. Я просто написала кілька слів. А вона відповіла так, ніби знала мене завжди. І одразу сказала: «Ти нічого не розповідай. Я сама скажу». І почала говорити…
Назвала його по імені. Розповіла про його любовницю — ім’я, деталі, які знав лише він. Я завмерла. Вперше за довгий час мені стало по-справжньому страшно — від того, наскільки точно вона бачила моє життя. Але водночас — мені стало легше. Бо хтось нарешті побачив мій біль, не ставив запитань, не сумнівався. Просто сказав: «Я допоможу».
Я просила допомоги — і вона допомогла. Через п’ять днів він прийшов. Просто з’явився. Без пафосу, без великої промови. Сказав тихо: «Я не можу тебе забути. Я намагався — і не зміг».
Я стояла, тримала долонь на грудях, бо серце билося так, ніби знову навчилося жити.
Я не знаю, що зробила Марфа. І, мабуть, не хочу знати. Але я знаю одне: вона бачить глибше, ніж інші. Вона не просто повертає людей. Вона повертає тебе — до самої себе. І якщо ти зараз у темряві — просто знай: вона вже чує твій біль. ЇЇ номер +380931150260 viber/WhatsApp/telegram
|