Часто тюки з одягом затримували, майже
не було дитячого зимового взуття, і діти страждали більше усіх.
Не завжди на станціях під час затримки виїзду було налагодженехарчування, іноді не було навіть окропу. Колоністи змушені буливитрачати запаси тих своїх продуктів, що призначалися в дорогу.
Особливо велике скупчення колоністів спостерігалося на станції Коростень. Були періоди, коли сюди вагони не подавалися зовсім, а поліція із запалом, гідним кращого застосування, продовжувала виселяти німців з колоній. У результаті на станції зібралася така кількість людей, що всі бараки для біженців і сам будинок станції були буквально переповнені. Ті, хто не знайшов собі місця в бараках, проводили дні і ночі на вулиці біля багать, багато хто
прямо на залізничних коліях, причому по десять і навіть п’ятнадцять днів10. Агент-провідник Кравець під враженням побаченого тут видовища у своєму звіті залишив наступний запис: “Поистине ужасная картина представилась моим глазам, когда впервые увидел этот барак.