Картини виїзду із колоній мали гнітючий вигляд, супроводжу-
валися плачем десятків і сотень людей та жалібним і несамовитим завиванням собак, які не бажали розлучатися зі своїми господарями. Важкий душевний стан колоністів підсилювався ще й почуттями глибокої образи, гіркоти і несправедливості від того, що відбувалося, а також страхом перед невідомістю, яка чекала їх у недалекому майбутньому. Провідник Качалов у своєму звіті з цього приводу справедливо зауважував: “Положение немцев было тя-
жёлое, вызванное снятием их с родных земель и отправкой, как они говорили, куда-то на верную погибель. К месту посадки они прибывали в мрачном настроении, которое ещё больше усиливалось видов товарных вагонов и грубым отношением полиции, их сопровождавшей. Обидна и непонятна была для немцев такая перетрубация и ломка их жизни. С горечью в словах многие из них говорили: “Да за что же нас выселяют? Ведь у нас мужья и дети
сражаются в рядах русской армии”9.