Александр_Нелли!
это не ко мне претензии-я конечно же так не думаю-я привела пример того-что пишут на форумах.

Да, Олеся, я поняла это и поддерживаю тебя. И в подобных группах, увы, тоже этот бред несут. Больно это читать и обидно..

сколько русских людей воевало на стороне немцев
былии российские немцы и многие другии нации.
и только потому что воевали эти люди нес русским
народом а с режимом.Теперь этот совдеп сам развалился.

Да, советский строй ненавидели, но родину защищали. Не могу отвечать за всех, знаю на примере своей семьи: моя бабушка-немка воевала против фашизма.

Эмма, Вы о чём? Какие мысли Вам не нравятся?

Странно, кто же из потомков "такое наследство" передаёт?

это не потомки-это пишет на форуме мужчина из Санкт-Петербурга с русской фамилией...:-)

это ещё раз доказывает что война была между режимами
ваша бабушка выбрала что ей было по духу.

В Республике на Волге жило меньше трети немцев, .Были еще Бессарабские немцы , в 1939 100% уехавших в Германию .Были Крымские и из других мест СССР и они попали в аккупацию и были призваны Гитлером и это тоже часть нашей истории ...

Все верно!
вот из за этого и путаница!
путают тех немцев, и наших..

ДЕПОРТАЦІЯ ВОЛИНСЬКИХ НІМЦІВ ВЗИМКУ 1915 – 1916 РР.
Зимова 1915 – 1916 рр. депортація німців-колоністів з Волин-
ської губернії була другим етапом цієї акції, розпочатої з ініціативи військового відомства Росії ще в червні 1915 року. Ставлення до колоністів, яких планувалося виселити, з боку вищого командного складу російської армії було з цинічною відвертістю сформульовано начальником штабу Верховного головнокомандуючого генералом від інфантерії М.Н. Янушкевичем: “Надо всю немецкую пакость уволить, и без нежностей, наоборот, гнать их как скот”1.
Військові і поліція на місцях узялися виконувати цю “гуманну” вказівку вищого начальства буквально і з надмірною ретельністю.
Не меншу запопадливість виявляли й цивільні органи влади, залучені до участі в проведенні депортації.

...
Робота ліквідаційної комісії закінчувалася видачею ордера, на підставі якого виселенці мали одержати визначену суму грошей.
Після цього, як правило, поліція приступала до організації доставки колоністів на станцію посадки. Зважаючи на те, що транспорт у них майже повсюдно був ліквідований, поліція змушувала займатися перевезенням багажу та людей місцевих селян. Колоністам дозволяли брати не більше двох пудів домашнього майна, але оскільки його ніхто не зважував, багато хто брав більше. Підвід і саней не вистачало, вони були перевантажені, часто дорогою перекидалися в глибокі замети разом з майном, дітьми і стариками, що сиділи зверху. Поліція постійно підганяла, щоб якнайшвидше повернути транспорт назад і доставити тих жителів, що іще залишилися в колоніях. У будинках не залишали нікого – ані тіжко хворих, ані престарілих, які часто навіть не мали сил самостійно пересуватися.

Картини виїзду із колоній мали гнітючий вигляд, супроводжу-
валися плачем десятків і сотень людей та жалібним і несамовитим завиванням собак, які не бажали розлучатися зі своїми господарями. Важкий душевний стан колоністів підсилювався ще й почуттями глибокої образи, гіркоти і несправедливості від того, що відбувалося, а також страхом перед невідомістю, яка чекала їх у недалекому майбутньому. Провідник Качалов у своєму звіті з цього приводу справедливо зауважував: “Положение немцев было тя-
жёлое, вызванное снятием их с родных земель и отправкой, как они говорили, куда-то на верную погибель. К месту посадки они прибывали в мрачном настроении, которое ещё больше усиливалось видов товарных вагонов и грубым отношением полиции, их сопровождавшей. Обидна и непонятна была для немцев такая перетрубация и ломка их жизни. С горечью в словах многие из них говорили: “Да за что же нас выселяют? Ведь у нас мужья и дети
сражаются в рядах русской армии”9.

Поспіх поліції з виселенням, як виявлялося пізніше, був часто
зовсім даремним. Рідко яка партія колоністів, що прибули на станцію, відразу ж здійснювала посадку. Багатьом доводилося чекати, тому що не вистачало паровозів, вагонів, затримувалася їхня подача. Затримка іноді тривала один-два тижні. Місцева влада розселяла колоністів у будинках жителів станцій та прилеглих сіл, у самих приміщеннях станцій, у бараках для біженців, якщо такі були. Але
нерідко поліція залишала людей просто на вулиці, під відкритим небом під час снігопаду, у негоду, в тріскучий мороз, тому що розселити було ніде. Щоб не замерзнути, колоністи розводили багаття і коротали біля них час, дожидаючись свого потяга. Зважаючи на те, що багато жінок та дітей із бідних родин навіть не мали зимового одягу, серед колоністів починалися масові простудні захворювання, були непоодинокі смертні випадки. Багато агентів-провідників, що замовили теплий одяг заздалегідь, роздавали його найбільш нужденним тут же.

Часто тюки з одягом затримували, майже
не було дитячого зимового взуття, і діти страждали більше усіх.
Не завжди на станціях під час затримки виїзду було налагодженехарчування, іноді не було навіть окропу. Колоністи змушені буливитрачати запаси тих своїх продуктів, що призначалися в дорогу.
Особливо велике скупчення колоністів спостерігалося на станції Коростень. Були періоди, коли сюди вагони не подавалися зовсім, а поліція із запалом, гідним кращого застосування, продовжувала виселяти німців з колоній. У результаті на станції зібралася така кількість людей, що всі бараки для біженців і сам будинок станції були буквально переповнені. Ті, хто не знайшов собі місця в бараках, проводили дні і ночі на вулиці біля багать, багато хто
прямо на залізничних коліях, причому по десять і навіть п’ятнадцять днів10. Агент-провідник Кравець під враженням побаченого тут видовища у своєму звіті залишив наступний запис: “Поистине ужасная картина представилась моим глазам, когда впервые увидел этот барак.

При входе с улицы тебя сразу обдает всеми суще-
ствующими в мире острыми и скверными запахами так, что ты
на несколько секунд совершенно балдеешь и забываешь, зачем пришёл, а когда немного опомнишься, твоим глазам представляется другая картина. Чтобы иметь представление этих бараков, достаточно представить себе большой деревянный сарай, который вмещает в себя только тысячу человек, и напустить в него три тысячи человек, и чтоб каждый из них повесил для сушки здесь же вымытую им пару белья или детскую пеленку, и заставьте всех
петь, кричать, плакать, ругаться. Вот это и будет барак. По каким-то причинам посадки приостановили, а колонисты все прибывали большими партиями, а девать их некуда. Кто пролез в барак, там и остался. Остальные расселились вдоль полотна со своими сундуками и узлами. Ждать им пришлось пять дней под открытым небом. Погода, как назло, убийственная была: мороз и снег. Потом оттепель, целый день падает хлопьями мокрый снег, грязно, сыро.

Стали учащаться заболевания и смертные случаи”11.
Подібні картини спостерігали провідники й на інших станці-
ях. Багато хто з них звертали увагу на переважну кількість жінок, дітей і стариків, у яких чоловіки, батьки, сини були на фронтах.
Майже в кожній партії колоністів кількість дітей і підлітків становила 40 – 50%. Нерідко серед виселенців зустрічалися і солдати, що недавно повернулися з передової, поранені й скалічені, і з цієї причини звільнені від подальшої служби. Були й такі, що прибули у відпустку. Їм доводилося відправляти свої родини в невідомі місця, а самим повертатися на фронт. Провідник Кудрявцев згадував:
“При посадке я не мог не заметить георгиевские кресты на груди нескольких выселенцев. Оказалось, это герои с австрийского, германского и турецкого фронтов, а теперь – по воле злого рока – выселяемые немцы. Было крайне неловко перед этими ранеными (некоторые с трудом ходили, были с одной рукой) солдатиками, которых огульный приказ вмешал в массу выселенцев.

И в награду за подвиги и увечия гонит из родных мест в неведомую даль, в неизвестное будущее, неизвестное по размеру горьких чувств, которые придется испытать, и слез, которые придется пролить”12.
Але якщо багато хто з провідників відчували подібні почуття незручності та вини перед колоністами і прагнули їм допомогти, то зовсім протилежним чином поводилися представники місцевої влади, особливо поліція. Вони не тільки залишалися байдужими до становища колоністів, поводилися грубо, не стримували брутального лементу
і лайки, але навіть у такій драматичній ситуації зловживали своїм службовим становищем, займаючись вимаганнями. Урядники брали хабарі, обіцяючи посадити свою партію колоністів у вагони першою. Хабарі бралися і за черговість одержання грошей за ліквідоване майно. Один із приставів обіцяв німцям колонії Іванівки посадити їх у вагони на станції Білокоровичі, розташованої усього в чотирьох верстах, якщо кожна родина асигнує в його кишеню по два карбованці

Не одержавши необхідної суми, він відправив
колоністів на станцію Олевськ, що знаходилася за п’ятдесят верст, прирікши їх на безглуздий і виснажливий у зимових умовах перехід13. Провідник Ногаєв у своєму звіті підкреслював: “… я не встречал в этом эшелоне ни одного человека, который бы не уплатил нелегальной подати, так называемые “хабари”. Мне говорили и указывали немцев, уплативших за свое, казалось бы, невинное и законное желание остаться на родине по 2 тысячи руб., а теперь
выселенных тем же порядком и теми же путями. Так развита
система выжимания, являющаяся любимым детищем государ-
ственного режима”14.
Після більш чи менш довгого чекання на станції нарешті-то
подавалися вагони. Здебільшого це були звичайні теплушки, перероблені з вантажних вагонів, але із багатьма дефектами: відсутні східці, грубки, були вибиті вікна, із труднощами відкривалися і закривалися двері. Рідкісним винятком були вагони з теплою обшивкою. Більшість з них були брудними і непродезинфікованими,

хоча дезінфектори були майже на кожній станції, але займатися своєю справою вони не поспішали.
Провідник Бєляєв виразив своє враження від стану вагонів досить образно, вважаючи їх “не помещениями для людей, а скорее ящиками для ненужных вещей”15. Один з вагонів у кожному ешелоні призначався для провідника, разом з
яким повинен був їхати військовий фельдшер. Тут же мали зберігатися й необхідні харчові припаси і надаватися необхідна медична допомога. На кожну партію, що виселялася, передбачався й багажний вагон, але його, як правило, не було.
Наступним етапом процесу виселення була посадка у вагони.
...
Замість призначених 25 у вагони набивалося по 40 – 45 чоловік. А якщо врахувати ще й багаж, то колоністи опинялися в жахливій тісноті
Люди сідали без усякого порядку. Нерідко були випадки, коли не тільки родичам, але і членам однієї родини доводилося сідати в різні вагони, які, іноді, на лихо
їм, їхали в різні місця призначення16.
***********.ipiend.gov.ua/img/scholarly/file/29_32.pdf

Андрей Мшллер если вы пишите то пишите лучше по немецки ваши посты читать нельзя.

Maria Vogt, ich habe mir das Lied angehort: Weder bekam ich Gansehaut noch wurde ich traurig. "...Русское небо и русские берёзки меня уже давно не трогают".(H)

а мне ни интересно я думал что это ошибка
пока не услышал что там берёзы и кому занудные песни нужны
петь так про зону там мужики сидели горе хлебнули

Maria Vogt: Mich bewegen und ruhren russische Melodien
Maria, Sie sollten nicht den Eindruck haben, dass ichallgemein russische Melodien nicht mag. Das ware falsch. Manchmal hore ich mir bestimmte russische Lieder an. Blo? das von Ihnen angefuhrte lasst mich kalt. Sie haben vollig recht, jedem das Seine. Ich bin schon langst der Meinung - um den Geschmack lasst sich streiten.:-)

Maria, Sie haben vollkommen recht. Aber, wenn ich mir das Thema oben ansehe, dann bin ich mir nicht sicher, ob wir im richtigen Thema uber Musik und Lieder schreiben.(tr)

что Валерий Гергиев в разрушенном Цхинвале изпользовал как инструмент давления на сознание людей.

Однако в целом в Советском Союзе доклад и постановление ЦК«Опреодолении культа личности и его последствий» были восприняты скорееположительно.
Кампания по реабилитации репрессированных советскихграждан резко набрала обороты. Были освобожденыиз«исправительно-трудовых» лагерей миллионы людей. Посмертнореабилитировали и многих деятелей, казненных при Сталине.
Так, был признан ложным приговор в отношении советских военачальников М.Н.Тухачевского, И.П.Уборевича, П.И.Якира и др.
В1956—1957гг.отменилирешения о высылке немцев Поволжья, калмыков,карачаевцев, ингушей,чеченцев, балкарцев,крымских татар,репрессированныхв1941—1944гг.
Постановлениями ЦККПСС от 24 ноября1956г.были восстановлены национальные автономиикалмыков, карачаевцев, балкарцев,ингушей,чеченцев.
Исключение составили немцы Поволжья и крымские татары, в1950-е гг. официальной реабилитации этих народов таки не произошло.
***********.knukim-edu.kiev.ua/index.php?id=532&view=article

Да, события 1915-1916 гг. только подтверждают "большую" "любовь" к нам, российского правительства. Вроде бы и холокоста еще не было. Но тогда за что? вот так бесжалостно, как скот, гонять по России целый народ?

"Гонения" на наш многострадальный немецкий народ в России был еще далеко далеко задолго до войны с Гитлером.
Германофобия оказывается в России была всегда.все опчему то боялись немцев.
оказывается еще до знаменитой Еврейской ночи-Еврейского погрома в Германии,были такие же немецкие погромы в Петербурге и многих крупных городах России, о которых история умалчивает.(или умалчивала-потому что недавно прошла интересная передача на канале Культура-о исторической взаимосвязи и общей судьбе России и Германии, в которой как раз об этом и говорилось)

"Гонения" на наш многострадальный немецкий народ в России был еще далеко далеко задолго до войны с Гитлером.
Германофобия оказывается в России была всегда.все опчему то боялись немцев.
оказывается еще до знаменитой Еврейской ночи-Еврейского погрома в Германии,были такие же немецкие погромы в Петербурге и многих крупных городах России, о которых история умалчивает.(или умалчивала-потому что недавно прошла интересная передача на канале Культура-о исторической взаимосвязи и общей судьбе России и Германии, в которой как раз об этом и говорилось)

Погромы эти были в большинстве случаев не на той почве-как в Германии к евреям,а на почве просто обычного непонимания менталитета,некой социальной зависти к немцам-потому что те жили зажиточно,порядочно,всегда вводили всякие новейшие разработки техники,расчетов и тд.немцы были скурпулезные,ответственные,и тд что было непонятно русскому народу.
Германия с Россией были давно в дружественных связях,из за близости границ.Много эимгрантов до 1917 г жили в Берлине,и много немцев приезжало в Петербург.В одной Москве жили 50 000 немцев в 19 веке.В Росси немцы своим присутствием как бы вводили новшества в общество,учили русских основам Западной цивилизации.
еще до 1 мировой войны многих немцев обьявили шпионами и диверсантами.поэтому то что сделали в 1941 г-это отголоски еще того времени.
поэтому нашему брату не везло еще с 19 века.столько лет оказывается немецкий народ терпел террор в свой адрес от русского населения.

вернее не населения,хотя и от него,а больше от власти.тк власть всегда подвергала немцев подозрению и проверке.
вот откуда оказывается вся эта идея "все немцы шпионы"идет.сталин во время ВОВ просто воспользовался удобным случаем вот ивсе.

Вот и мне интересно-почему о Хрустальной ночи -про погром евреев в Германии занет весь мир?а о том как громили так же немцев в Росси никто не знает?об этом не принято говорить.?

Олеся, последним вопросом, вы ответили на все другие ваши вопросы, к сожалению это именно так.

Ru?land-Deutsche Fotogalerie in Scheunenmuseum.
***********.volksdeutsche-stimme.de/bewegung/staatbrd_091009de.htm

Александр Фитц ,У нас есть мечта .***********.pereplet.ru/text/fitz10feb09.html

Олеся, слово Хрустальная ночь конечно на слуху, но её причина искажена. Этот погром возник не потому, что существует антисемитизм, где его нет. Сначала был убит евреем личный друг Гитлера Вильгельм Густлов, а затем опять же евреем в Париже германский дипломат Эрнст фон Рат. Второе убийство переполнило чашу терпения и начался погром. О причинах этого погрома не пишут.

Все погромы это позор. Для того что бы учинить погром не может быть причины, может быть только желание проявить насилие над менее слабой группой людей и остаться при этом безнаказанным...

Райнголд!
Вы ёще забыли торговый байкот Германии, организованный сионистскими организациями с 1932 года.

Андрей, если сравнивать погромы перед и вовремя первой мировой войны: погромы немцев в Москве или евреев на Украине - кому позор. Как тут с безнаказанностью? В таких вопросах нельзя обобщать. У каждого погрома своя причина. Результаты погромов отличаются разительно. В официальной истории их не смешивают. Одни впереди -как вечный упрёк, а о других просто нет информации.

А как такое разьяснение "Хрустальной ночи?" У властвующей партии планы и проекты громадные,и,надо отдать должное,много сделали(автобаны,жильё,рабочие места),а средств нет.Где взять? А у кого деньги(банки)?